Початок
Про нас   Контакти   Розсилка:
НовиниТема тижняКоментаріЗаконодавствоСудова практикаЄвропейська правова інтеграціяКонсультація юристаБібліотека

Роздержавлення друкованої преси. Досвід Хорватії та короткі рекомендації Україні

Історія з роздержавленням друкованої преси тягнеться в Україні вже роками. Ми навіть можемо претендувати на те, аби вважатися винахідниками такого терміну, який особливо оригінально звучить російською – «розгосударствление». У більшості ж країн, які мали перед собою ті ж завдання – позбутися від такого пережитку радянських часів та соціалістичного табору як комунальна та державна преса – назва інша. Там це називається приватизацією, що цілком відповідає суті процесу.

Сьогодні Україна як ніколи близько підійшла до того, аби нарешті зробити щось конкретне задля роздержавлення цих видань, до розгляду проект закону «Про реформування державних та комунальних ЗМІ в Україні». Однак, як це традиційно трапляється, документ не є досконалим і задовольняє далеко не всіх учасників процесу.

Між тим, у більшості європейських країн пресу роздержавлювали без якогось спеціального закону. Як свідчить досвід, наприклад, Хорватії, приватизацію друкованих видань можна провести згідно з іншими приватизаційними законами, як це відбувається з підприємствами іншого напрямку діяльності.

З одного боку, у такого шляху є свої переваги, оскільки це дало можливість провести приватизацію друкований ЗМІ у стислі терміни і прописати стандартні соціальні зобов»язання у приватизаційному пакеті. З іншого боку, при такому підході, складно прописати передачу колективам редакцій майна та техніки, чого вимагають українські видання. Все це інвестор має викуповувати за гроші.

Українські колективи апелюють до того, що сьогодні колективи практично всіх таких видань не мають достатніх коштів для викупу приміщень. Однак, як свідчить досвід приватизації хорватської газети «Голос Істри», колектив може залучити до приватизації і приватного інвестора, який, отримавши 25% акцій, фактично фінансує викуп інших акцій. Тобто, колектив дає можливість приватному інвестору стати членом Закритого акціонерного товариства, а інвестор забезпечує редакцію коштами на викуп своїх акцій. Цей досвід може бути особливо корисним для українських редакцій, і саме така форма організації нових видань дозволить колективу не втратити контролю над виданням.

Інший аспект, який може знадобитися в українських реаліях – це заснування і друк так званих бюлетенів при органах державної влади. Саме такі видання, які не мають статусу газет і прийшли на заміну роздержавленим виданням у східній Європі. Вони, власне, і друкують рішення та інші акти державних та комунальних органів влади.

Аналізуючи західний досвід щодо проблем в ході приватизації, та найперше, на що варто звернутися увагу українській владі – це чітке написання умов для приходу західних інвесторів та гарантії з боку держави, аби забезпечити прихід інвестицій у газетний бізнес в ході роздержавлення.

Задля кращого захисту прав журналістів та забезпечення редакційної незалежності видання, хорватські колеги радять українським колективам провести колективні договори та підписати колективні угоди з засновниками видання. Це дозволить їм захистити свої права у під час приватизації, оскільки умови наступного колдоговору не можуть бути гіршими від попереднього.

Загалом, виглядає на те, що роздержавлення преси в Україні буде дуже складним процесом, оскільки нині в країні дуже складно визначити справді успішні друковані видання. На відміну від тієї ж Хорватії, український рекламний ринок менший, і перерозподіл на ньому відбувається тотально на користь телебачення. Рекламодавці сьогодні якщо і звертаються увагу на ринок друкованої преси, то переважно на глянцеві журнали. Такі умови не є сприятливими для притоку інвестицій та виживання приватизованих друкованих видань.

Однак, процес роздержавлення, за будь-яких умов, є неминучим, оскільки існування фінансованих з бюджету ЗМІ поруч із приватним сектором не є нормальною умовою ринку. Тим паче, що чимало органів влади вже дійшли до висновку про небажання витрачати бюджетні кошти на фінансування таких видань. А це означає, що роздержавлення все одно відбудеться. Для того, аби воно не було хаотичним і не завдало шкоди журналістам, Україні необхідні чіткі і зрозумілі умови цього процесу.

Власне, ці умови ми збираємося обговорити з нашими колегами – журналістами та редакторами комунальних і державних видань з регіонів України в ході конференції «Роздержавлення друкованої преси», ініційованої ІМІ та Офісом координатора проектів ОБСЄ в Україні за підтримки ГО «Міжнародна підтримка ЗМІ » (Данія), яка відбудеться 21 грудня в готелі «Київ» (початок о 10.00).

http://imi.org.ua

Версія для друку

© 2006 - 2012 Association of media-lawyers of Lviv region. All rights reservedПри підтримці МФ «Відродження» та Інституту інформаційного права.
Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації - рекламодавці. У разі передруку матеріалів посилання на http://media-yuryst.com обов'язкове.
Ідея та втілення: Юрій Ничка
Розробка та дизайн: Роман Яхимець